ЗГУСТОК БОЛЮ

Мої долоні похололі
Тримають міцно – не впустить –
Цей божевільний згусток болю,
Що народив розлуки мить.

Ту мить, яка триває вічно –
Усе життя, і уві сні...
Таку принизливо-трагічну,
Як п’яний вітер навісний.

І ти береш мене за руку,
А на долоні – знов вона...
Остудна, завчена розлука -
Від сліз солона і сумна.