ОСТАННІЙ СОН

Даруй мені – я думала про тебе
Напевно, міріади довгих снів,
Загорнутий в чорнильно-синє небо,
Цей біль під серце кинувся мені.

Простиш. Чи ні? Я так хотіла спати,
Я так боролась – ніч перемогла,
І та, яку ти поведеш до страти,
Твоє ім’я не викине на злам.

Не викричить – вона не вип’є чари,
Твій вирок, злий, як сто церковних книг,
І поведе, таврована, плечами –
Чого ж іще чекати восени?

Волосся шовк обійме грубу плаху,
Незайману, візьме її в полон,
Проллється кров... Ти знаєш це. Ти - знахар,
І ти прийдеш у мій останній сон!