НАЗАВЖДИ...

Сплелись клубком гадючим нерви,
І закривавились сліди,
Я часто чую "так, напевно",
І дуже рідко - "назавжди".

Вірші відлуння розчиняє,
І в щільних сутінках оман
Слова несказані блукають,
Всі в шрамах від затертих ран.

На них я жадібно полюю,
Безсило кривляться вуста,
І тужний крик "Тебе люблю я"
Похмура осінь заміта.

Нема назад мені дороги,
Чи сліз бракує, чи води... 
Я зламана. Сміються Боги,
Бо тільки в них є "Назавжди"...