МІЙ СВІТ

Чогось мені Ви так і не сказали...
Це був не біль - це був звичайний страх,
Мій світ, малий, як зернятко сезаму,
Вже зовсім розчиняється в сльозах.

А десь вгорі, холодна, невблаганна,
Така, як Ваші очі та слова,
Виблискує небесна пишна Панна,
В танку семи атласних покривал.

І знов на глум мене здіймає пам’ять,
І тішаться і судді, і кати:
На обрії, гаптованім зірками,
Моєї зірки більше не знайти.