МЕНІ ТЕБЕ БРАКУЄ

Мені тебе бракує. Щохвилини,
Тобі мене - ніколи. Ти чужий.
За шаром шар жалобної тканини
Лягав на дотик випадковий твій.

Серпанком ніч засмучувала очі,
А день – смітив - посіченим дощем…
Щомиті я тебе забути хочу,
Мені болить. Тобі це не пече.

Ти рана, що загоїться не скоро,
Ти – сміх, що втік від занімілих вуст,
Сто тисяч зим я вже тобою хвора
І – Боже мій! – одужати боюсь!

Боюсь я рівних поштовхів серцевих,
Своїх спокійних, не тремтливих рук…
Боюсь того, що раптом, як на сцені,
Впаде завіса, зіткана з розлук.

Я бачу скло – за ним не бачу світу,
Я бачу сни, в яких кричить трава,
Любов моя, протертою крізь сито,
Так само залишається – жива...