КОЛИ СВІТЛО...
крізь прочинену браму з
подвір’я
ступить світло босоніж на стежку,
щоб назавжди відійти від нас,
але буде видно і в темряві,
що в Тебе втікаюча тінь.
Грицько Чубай, “Світло і Сповідь”, частина
2.
Коли Світло танцює у темряві,
І рятується втечею тінь,
Хтось, засмучений, палить на дереві
Перше листя чужих сновидінь.
Хтось, розгублений, трощить у дзеркалі
Темну правду про риси душі...
Хитрі тролі наспівують смерками
І записують вдячні вірші.
Розквітають троянди зів’ялими,
В порцелянових порах облич,
Коли Світло лишає прогалини,
І зітхає, цілуючи ніч.
|