ІНКВІЗИТОР

Мій інквізиторе лукавий,
Ти знову входиш, як мара,
І відблиск зрадженої слави
Осіннім листям догора. 

Чужі дощі батожать душу,
Твої слова шматують плоть...
А ти, до біса незворушний,
Говориш: "Панцир мій - Господь".

Це твій Господь такий холодний?
Бо мій завжди любов’ю грів...
А свист розбійницький безодні,
Гартує крицю ланцюгів.
 
І ось я, забрана в кайдани,
Дивлюсь на тебе, судіє...
Сьогодні мій останній ранок,
Життя без мене - це твоє. 

Покірно сплачено всі штрафи
Читає вирок оркестрант,
І вже моє аутодафе
Тріпоче крилами костра.