ІДУ НА ВИ

“Іду на ви” – колись попереджали,
Іду на вас. Рішуче і сумне.
Я не чекала Вашої навали –
Бо Ви не попередили мене.

І я була до неї не готова -
Сухі рови і п’яні чатові...
Як Вашого мені забракло слова,
Коротких слів. Простих. “Іду на ви”.

Тоді б я встигла зачинити браму,
У ті рови наплакати води –
І стали б ми із Вами ворогами,
І це було б, повірте, півбіди.

Та це “якби” – яке воно химерне!
Його нема. Це видиво. Мара.
І Вас воно ніколи не поверне
У край, де сніп самотньо догорав.

В ті небеса, де плавились світанки,
Де білі крила склав забитий сон...
І я для Вас - лише кумедна бранка,
Яка себе загнала у полон.