ДАЄШСЯ ЧУТИ ЧАСОВІЙ ГОНИТВІ

Даєшся чути часовій гонитві,
Твої сліди жагуче пестить сніг,
Та знов плітки кружляють, наче бритви,
По венах всіх занедбаних доріг.

І той танок, побожно-ритуальний,
Спалахує і тоне у пітьмі,
Жевріє кров. І брязкають кайдани,
Гартовані у холоді земнім.

А сни чужі, у крижаній глазурі,
Так безнадійно прагнучи тепла,
Цвіли, цвіли, аж доки не поснули,
Від дотику усміхненого зла.