Я ЩЕ ЖИВА

Я ще жива. А біль стає нестерпним.
О, Господи, жорстокий Боже мій!
Зроби мені сталевими всі нерви,
Або позбав від нерозумних мрій!

Ці мрії - недолугі, безнадійні,
Барвисті, наче пір'я павича...
Коли в собі їх розчиняє дійсність,
О, як вони слізливо скавучать!

Та я за них не можу заступитись,
Бо хто віджив, той гине - це закон!
Я бачу вже, як проступає ситість
На ликах розцяцькованих ікон.

І я його кохаю - кожним нервом,
Так само, як мене не любить він...
Я ще жива, а біль стає нестерпним,
Та навіть біль у цьому світі - тлін...