ВУСТА ТВОЇ СОЛОДКІ...

Вуста твої солодкі, як малина,
Та терпне крик, відлуння крає дні -
Не те болить, що ти мене покинув,
Не в тім біда, що холодно мені.

Не в тім печаль, що мрій несамовитих
Торішній гріх безплідний, мов гора -
Печаль у тім, що ти зів’ялі квіти
Приніс мені, коли до шлюбу брав.

Коли любив... коли мене порочив,
Коли ти храм від мене зачинив –
О, як твої виблискували очі
Смарагдами на ратищах мечів!

Як повнились по вінця гіркотою
Колись п’янкі, карбовані вуста...
У тім біда, придуманий герою,
Що ти ніколи так і не настав.