ВОНИ

Вони зустрілись на узліссі,
Відлунням зраджених примар –
Де шурхотить опале листя,
І де в серцях завжди зима.

Вони зійшлись – химерні тіні,
Забуті Богом і людьми,
Сліпці, що прагнули прозріння,
Кульгаві, босі бігуни.

Вони торкались полохливо
Важких, розкраяних небес,
Шмагала їх гаряча злива,
І вітер завивав, мов пес.

Вони прийшли торкнутись дива –
Та тільки попекли вуста...
Блищали очі хворобливо,
Стогнала дико пустота.