ТИ ВЕСЬ ТАКИЙ

Ти весь такий захопливо-тривожний,
Бринить в ночі цей поклик спраглих губ,
А я ховаю сміху неспроможність,
І вже не озираюсь на бігу.

Ти весь такий проникливо-закритий,
Сідає сон на маківки церков,
А я тебе не можу розлюбити,
Бо ти до мене так і не прийшов.

Ти весь такий... моя відкрита рана,
Тобі болить - і я цей чую біль...
А я - такий солдатик олов’яний
На варті невідбувшихся весіль!

 


Copyright © 2008 Наталка Шевченко