ТИ ДАЛЕКО

Ти далеко. Давай розпрощаємось.
Я не знала, що я не була...
Я торкнуся своїми печалями
Вже змарнілого твого чола.

Вже суворого. Вже збайдужілого,
Ріже очі невидима грань,
Я пронизана жовтими стрілами
Осоружних до крику прощань.

Я розстріляна справами чистими,
І так легко, як ти лиш умів,
Запечатана ними воістину –
Сургучами розплавлених слів...

Я довіку, напевно, зчищатиму
З губ застиглу байдужість іржі...
Ти далеко. Давай розпрощаємось,
Доки ти мені справді – чужий...