ТИ ЗНИКАЄШ

Ти зникаєш – світ за очі,
Шлях торуєш кораблю,
Маки вогняні толочиш,
Мов кривавий млосний блюз.

Біль розщеплюєш на порох,
І в бурштинових сльозах
Бачу я тривожні спори
Росянистих перших птах.

Знов танцюють ельфи сонні
Менует чужих небес,
На простягнутій долоні
В’ється лінія Тебе.

 


Copyright © 2008 Наталка Шевченко