СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ БАБУСІ

Немає Вас. Не буде вже ніколи,
Бо Ви пішли від мене назавжди,
І я стою у замкненому колі,
Немов дитя, що взнало смак біди.

Розгублена, сплітаю марно руки
У молитовнім жесті до небес...
Та тільки буде вічною розлука,
Бо, крім Христа, ніхто ще не воскрес.

Ні сльози, ні молитви, ні прохання
Вас не повернуть. Серце опекло,
І знов перед очима мить остання –
Чому мене із Вами не було?

Чому не я закрила Ваші очі?
Чому не я молилася за Вас?
Шалене серце зупинитись хоче,
Та ще не час. Для мене – ще не час.

Жили у праці, тож спочиньте в мирі,
Якщо є рай, то Ви, звичайно, там...
Моя голубко ніжна, сизокрила,
Ви ж, правда, знали, як я вдячна Вам?

Ви ж, правда, знали, як я Вас любила?
Бо зараз Ви не чуєте мене,
І марно я в собі шукаю сили
Прогнати біль. Навряд чи він мине.

Притишиться з безжальними роками,
Та буде поруч, наче тінь моя,
Туга за працьовитими руками,
Які так мало цілувала я.

Любила Вас, а Ви навік заснули,
Пішли від нас у райськії сади...
Любила? А до чого ж тут  минуле?
Люблю. Люблю. Любитиму завжди.