СОЛОДКИЙ ЯНГОЛ - 2

Солодкий янгол відлетів у вирій,
Сполохав небо золотом зіниць...
Меч білих крил сльозу мою розширив,
Прозора кров із рани струменить.

Солодкий янгол заблукав у хмарах,
Я чула пісню – він мене гукав;
Його вуста карбовані опали
У звабний шелест жовтого листка.

Він гріє сум у зоряному пилу,
Пульсує німбом місяць запашний,
А я все жду, коли безмежні крила
Цю ніч осяють спалахом мені.