ЩЕ РАЗ

І потім ще раз з них зварити каву –
З пахучих слів, посолених в журбі,
Розбите скло в крові гуртує млявість,
І падають у небо голуби.

Чужі дороги, вигнуті лекалом,
Ведуть мене у світ грайливих зрад...
У світі тім я теж тебе кохала,
І бачила, як сяяв зорепад.

Ти був моїм. А потім – чи спочатку?
Ти став чужим. Ти просто охолов,
Гудуть вітри, огорнуті печаллю,
І тягне сон поламане крило...