СЕЗОН ДОЩІВ

Цілунок твій - немов дощу ковток,
Та, я боюсь, сезон дощів позаду,
І я ловлю долонями пісок,
Гарячий, мов твоя невинна зрада.

Я хочу ним напитися, та він
Протік крізь пальці струменями болю...
А сльози змили тисячу провин,
З яких я знов народжуюсь собою.

І в диханні твоєму я сама
Цілую ніжність: "дихати" - то дія!
Коханий мій, до нас прийшла зима,
Та й миті я про весну не жалію!