ПРОБАЧ

Пробач мені. Або не пробачай.
Бо, зрештою, це все—моя печаль.
Це все мої розпатлані вітри
Блукають поміж напнутих вітрил.

Шукають стежок—тих, яких нема,
Цілують світ, холодний, мов зима,
А я стискаю в пальцях, мов скрижаль,
Останній відблиск зраджених бажань.

Я жду вітрів додому, та вони,
Вже не мої—зіркові бачать сни,
Вже замикає коло зодіак,
І лід горить в розтрощених руках.

Від сліз кривавих плавиться кришталь,
І їсть вогонь оту мою скрижаль...
Але це все—лише моя печаль.
Прости мені. Чи, ліпше—не прощай.