ПОСТРІЛИ У НІЧ

І стрілиш у порожню глупу ніч,
І стогоном озветься порожнеча,
Зостануться з тобою віч-на-віч
Душі твоєї привиди та смерчі...

Загуснуть в апатичному танку,
Неначе кров пораненої ночі,
Розкришаться і провіщують кут
Всього, що ти почути не захочеш.

Співатимуть улесливо тобі
Твоє сумління виклавши, як ноти,
Про голубів та неба голубінь -
Про вже давно похований непотріб.

Бо маєш ти похмурі небеса,
А в них тепер то круки, то сороки...
Як швидко запікається роса
На пелюстках загублених зароків.