ПЛАЧЕ СНІГ

Плаче сніг, розпластаний на стріхах,
І вмирає - скоро вже весна.
Ти - моя фальшива наскрізь втіха,
Ти - моя бавовняна стіна.

Небо, окантоване журбою,
Ріжуть чорні блискавки птахів...
Що ж ти, мій солом’яний герою,
В лабіринтах ночі загубив?

Кришталеві зорі, мов криниці,
Сяють над розчахнутим вікном...
Я просила "Дай мені водиці" -
І її носив ти решетом.

В’яне світ, і сміх дитячий тане,
Гусне біль в танку розбитих снів... 
Ти - мій поролоновий коханий
У цілком реальному вогні.