ОСЬ І ВСЕ

Ось і все. В очах ядучий дим,
Міра сліз наповнена журбою.
Я тебе кохатиму завжди,
Що я можу вдіяти з собою?

І тоді, коли до вівтаря
Поведеш ти іншу, як до раю,
Хвилями кричатимуть моря:
“Все одно вона тебе кохає!”.

І тоді, коли розбита мить
Усміхом байдужим відлітає,
Ліс зелений листям шелестить
“Все одно вона тебе кохає!”.

І коли озветься глупа ніч
Голосом твоїм: “Мені погано”,
Я тоді скажу: “Мене поклич”,
Тільки не скажу тобі “коханий”.

Не скажу – бо вже казала це
Сотні раз; ти був насмішкуватим.
Зрадою замкнулося кільце
Злочину, кохання і розплати.

Ось і все. Розтрощених садиб
Остови обпалені бідою...
Я тебе кохатиму завжди.
Що я можу вдіяти з собою?