НЕМАЄ НЕБА

На небокраї неба вже немає.
Воно померло. Край йому настав,
А вітер гайдамакою гуляє,
Між ще живих, та вже забутих трав.

То стелить мокре листя покривалом,
То покриває спогади ріки, 
Про те, як небо болісно конало,
Як з нього рясно сипались зірки!

Тепер вгорі лиш пустка. Вічний вечір.
На обрії - солона прірва сліз...
Сміється пекло десь у порожнечі
Над вітром, що до неба не доріс.