НЕМА

Я згоріла дотла. До тліну.
Я зотліла. Мене нема.
Тонконога, як балерина,
На пуанти стає зима.

І розпачливо пестить душу
Крижаним безголоссям снів...
Щось тобі я сказати мушу -
Щось про яблука восени.

Круглобокі, налиті соком,
Що чужі окропить вуста...
І зворушливо-волоока,
Вслід заплаче нам темнота.

Безнадійно зів’ялі крила
Пелюстками летять в туман...
Я згоріла дотла. Зотліла.
Я померла. Мене нема.