КУПАЛА

Пам’ятаєш, папороть розквітла
В ніч, коли замовкли солов’ї?
Ти сказав, що всі скарби на світі
За купальським звичаєм - мої.

Умлівав духмяним квітом вітер,
І на долю сплетені вінки
Розпускали зоряні суцвіття
На рябому дзеркалі ріки.

Прорізали спалахи багаття,
До небес чорнильно-синю тінь,
І русалки бавились лататтям,
У серпанку літніх сновидінь.

Світлячки кружляли у полину...
Мала б я усі скарби земні,
Та насправді ти - один-єдиний
Скарб, який дістався не мені.