КОЛИ ЗАЖЕВРІЄ СВІТАНОК

Коли зажевріє світанок,
І ця провальна ніч мине,
Пообіцяй мені, коханий,
Що не залишиш ти мене.

Коли зчорнілий сніг ростане
Від ніжних дотиків весни,
Ти заспівай мені, мій пане,
Про чарівні звабливі сни.

Коли у шати соковиті
Вберуться виспані гаї,
І піднесуть духмяні квіти
До неба личеньки свої.

Коли у небеса глибокі
Господь по вінця синь наллє,
Тобі, мій пане сіроокий,
Віддам я все життя своє.

Твоїм рукам я вірю, любий,
В твоїй душі такі світи…
Солодкий трунок, мила згуба,
Скажи, що будеш поруч ти!

 


Copyright © 2008 Наталка Шевченко