І ЗНОВУ СНИ

І знов ці сни обманюють мене,
В їх глибині мені бракує ночі...
Пекельний жар, що сльози розжене,
Жахливих страт видіння напророчить.

Де спритний кат в багрянім ковпаку
Чомусь до блазня зовсім не подібний...
Його сокира перетне ріку,
І нас остудним вироком розділить.

А потім він майстерно розпече
Тавро “чужа”, і прикладе наосліп.  
І в прорізях для звужених очей
Побачу я очниць порожніх осінь.