ІДУ ДО НЕБА

Іду до неба, зраджена. Жива.
Несу свій біль, невість коли зачатий,
І пахне недокошена трава
Густими сургучевими дощами.

Чому у тебе очі сироти,
Моя любове? Ти така тривожна...
Шепоче вітер звабливо "Прости",
Вустами нецілованих наложниць.

Прозора кров березових судин
Тече у снах і провокує весни,
А я бреду, приречена, туди,
Де світ для мене більше не воскресне.