БЕЗОДНЯ

Я бачу сни, в яких я не самотня,
Стирає біль суцвіття сивих вільх.   
Мене ковтає жадібно безодня
Очей твоїх, спокусливих, як гріх.

Вбирає всю – до краплі, до останку,
На дні її клубиться теплий дим,
Вона мене вичитує, мов гранку,
І править тихим сяйвом золотим. 

Очей твоїх не зміряти безодню –
Де глибина, а де пусті слова?
Я бачу сни, в яких нема “сьогодні”,
Лиш губ твоїх ілюзія – жива.

Обітниці - безжурні, нездоланні -
Се тіні сліз, сумні потоки трав.
Я бачу сни – і що мені той ранок,
Де ти мене раптово не впізнав?