ЧУЖИЙ

Давно вже всі порушено питання,
А “так” чи “ні” замерзли серед зим,
І все, що є – то біль мого бажання...
Не будь чужим. Або лишись чужим.

Лишись чужим, щоб я тебе не чула,
Щоб не торкалась, плачучи, руки,
Щоб я в очах похмурих не тонула,
Щоб я – тебе – забула. На віки.

Щоб в снах тривожних не шукала тіла
Пустельна спека вуст прохальних тих,
Щоб я в твоїх обіймах не горіла,
Лишись чужим. Пусти мене, пусти!

Дозволь мені самій свій шлях обрати!
Та сніг шепоче звабно ув імлі:
“Ніхто не вміє міцно так тримати,
Як той, хто не тримає взагалі!”.